MDMA молли Донецк

Але, добавлю фишечек шановним користувачам. Спонсори 🔻

Братухи, вирубайте! Давайте цепляться за плюшки, яких тут завались! На пару з корешами я став героєм неймовірного пригода, і хочу з вами поділитися цим вживу. Моя історія, братця, запам'ятай, це бомба! Таке трапляється не кожен день.

Ось все як почалося. Я вже кілька років заїжджаю на справжню хімію і завжди на голові були якісь закладки. А ще у мене свій секретний бізнес, гидропоника натирає гаманці зеленим бур'яном. Так от, раз я жартував з головою найкрутішої братви, він порадив покурити ракету, а якщо хочеш чище, то добав опіуму. І, звичайно же, я послухав його слова.

Заряд акціями почався звідси:

Маєш ракету в руках - пацан, ти на вищому рівні! Кайфуєш на повну катушку. Аж от-от здибаєш по світу в марочці, яку сам відросиш. З'їжджаю в джунглі, аж там картина - льоскот, по всіх боках накладені вдомаї. Нікуди дітися, фонячити сенсей та різати леся - свято розпочинається!

Від пристрасного косяку не могло бути кращого. У такому розмаїтті пацани можуть доходити до самого судового засідання. Серйозно! Модний світ курить "гудки" з розумом. Пам'ятаю, як раз коли закурили ракету за рахунок неонової моди, а вони прилітають, та самі не в курсі чим нюхають - аж тиць пролетив, нажерся лямаків. Закарпатські наркотики знімають блокаду з розуму, браття!

Залишилось намати закладки та почекати мінера, щоб запросити його до себе. Це - агент, що роздає з'їдену атмосферу, фармацевт у своєму розумінні. І ось він з'явився. На прогулюванні, на футбольному полі. Я помітив його по одязі, взагалі, він схожий на кіиіборга. Він був такий важкий в одязі, що знятися з нього найнормальніше було, якісь дві години у ночі. Ще нікому в моїй компанії не вдалося змусити його зняти халат. Ми просто знайшли спосіб обгрунтувати те, що його невчасне поводження - це не привілейованість, це абсолютно нормально. І пам'ятайте - якщо ви хочете засвоїти фірмовий стиль, забудьте про протиріччя.

Тут найкрутіше:

На наступний день ми поїхали на футбол з братвою. Ми зустрілись біля стадіону, всі одягнуті у нові балаклави і футболки нашої банди. Було велике свято: тисячі фанатів, гучні пісні, червоні запальники і банери. Ми були гордими представниками своєї компанії, завжди модні та круті. Проходження коксика по трибунам було нашим ритуалом, аплодисментами і вигуками наші фанати відзначали наше віддання. Ми знали, що це було варто.

Перегляд матчу був захоплюючим. Ми кричали, підтримували нашу команду, вигукували лозунги. Марка з нами, а мій закладки надійно працював. Ми створювали атмосферу вогню і ейфорії, кожна наша ракета розсікала небо, сповнена гарячих співчуттів. Я відчував себе частиною чогось більшого, щось, що поєднало нас. І навіть коли наша команда програла, ми не покинули поле розчаровані. Ми були щасливі, що могли бути тут, разом, підтримуючи свою команду і нашу дружбу.

І ось настав час розходитися. Ми вирішили закинути в гарячих спину закладку, щоб продовжити свою ейфорію. Марка і коксик наше все! Відпочинути і повернутися у свій сірий реальність? Ніколи! Ми були наркоманами, і це наш спосіб життя. Ми знали, що завжди будемо шукати нові пригоди, витрачати гроші на наші улюблені речовини, ризикувати і веселитися, незважаючи на всі негаразди і проблеми. Ми були вільними душами, і ніякі обставини не могли змусити нас змінити наше бачення світу і нашої реальності.

Таке, чуваки, сталося зі мною. Моя незабутня подорож на футбол з братвою, зовсім іншим і спеціальним способом насолоджуватися життям. І тепер я знаю, що нічого не може зіпсувати цей момент. Ми вирішили, що наша банд

Да что ты шаришь? Я вообще не кумекал, как я смог закладки достать, кайфануть и сбежать из этого дебильного военного училища. Это была настоящая авантюра, братан! У нас в училище всегда было строго, все на автопилоте бегали, готовились к сессии и сидели за столами, как умные школьники. А ганджа? Черт побери, даже на такое и не имелось даже мыслей. Зато свободка была и я решил себе подыскать отдых на собственную задницу. Началось все с того, что я узнал, где купить белый порошок, который все так шарят и убиваются. Я решил, что это именно то, что нужно для полного кайфа. Вооружившись молодежным сленгом и наглостью, я направился в задние дворы моего района, где я слышал, что можно найти подобное добро. И вот, стою я на задворках под высокой белой стеной, покрытой граффити, и жду своего провайдера. Он вышел из темноты, ярко освещенный лишь фонариком, который он держал в руке. "Ты тот парень, который спрашивал про закладки?" - спросил он, смотря на меня. Я кивнул и вытянул денежку. Мы устроили обмен прямо там, в тени стены. Он протянул мне пакетик с белым порошком, а я отдал ему деньги. Недолго думая, я отправился в мое общежитие. Ах ты, шайтан! Кальянчик, который я держал в руке, был постоянным спутником по жизни, и теперь мне было нужно наготовить его. В комнате было тихо, все учились или ушли на лекцию, так что никто не заметит моего плана. Я осторожно выпрямил свою кальянную трубку и начал размалывать белый порошок. И вот, я закончил адскую смесь. Теперь осталось только закурить и получить долгожданный кайф. Я прикурил кальян, глубоко затянулся и почувствовал, как я плавно уносился в облака. Мои проблемы и заботы отступили на задний план, и я почувствовал, как мир становится красочнее и интереснее. Я был на вершине мира, в то время как все остальные были забитыми рутиной. Сидя в своей комнате, я понимал, что моя жизнь таким образом может не продолжаться вечно. Но сейчас не о том, братан! Спустя несколько дней, я заметил, что меня начали подозревать. Как будто все были против меня. У меня не было времени думать, я должен был срочно смыться отсюда. Под прикрытием ночи, я вылез через окно и оказался на улице. Прекрасная свобода! Я бежал, словно моя жизнь от этого зависела, ведь на самом деле она и зависела. Мне нужно было остаться вне досягаемости. Я скрывался в тени улиц, шаря, куда мне идти. Мой путь лежал в город, где я надеялся найти пристанище у своих друзей. С каждым шагом я приближался к свободе, и это было восхитительно. Однако, по мере того, как я шарил по городу, я заметил, что мне начали на след пускать. Братва из училища, они за мной! У них были контакты и ресурсы, чтобы меня найти. Я не мог позволить себе быть пойманным. Я решил отклониться от привычных маршрутов, чтобы запутать моих преследователей. Забежав в парк, я заметил металлическое сооружение в дальнем углу. Это был заброшенный склад. Я провалился через наполовину сломанную дверь и закрыл ее за собой. Здесь было темно и пахло плесенью, но этот склад стал моим временным убежищем. Я устроился на ветхий старый диван и размышлял над своими следующими шагами. Но я знал, что я не могу оставаться здесь надолго. В конце концов, я не мог потеряться в этом городе, бегая от своих друзей и надежды на будущее. Мне нужно было решить, как дальше плыть по течению. И тогда я вспомнил о своем старом друге, который жил в другом городе. Он всегда был типом, который знал, как справиться с ситуацией. Я решил связаться с ним и попросить помощи. Так я продолжил свое путешествие, несмотря ни на что, в поисках свободы и новой жизни. И хотя у меня было лишь немного денег и мешочек с ганджей, я был полон надежды и решимости. Я не думал о прошлом, а только о будущем. И теперь, ты знаешь мою историю, братан! Я сбежал из дебильного военного училища, закупился закладками, нашел кайф и перешел на новый уровень. Теперь я здесь, готов к новым приключениям и вызовам жизни!